ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У      СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ       ЗАЙМАЮТЬСЯ РУКОПАШНИМ БОЄМ

Керекеша Костянтин Миколайович

У контактних єдиноборствах під час проведення змагальних поєдинків спортсмени більшу частину часу перебувають у безпосередньому фізичному контакті, змушуючи нервово-м’язовий апарат працювати в значній напрузі і ациклічному режимі. Такі умови поєдинку вимагають від них хорошою спеціальної підготовленості, важливою складовою якої є швидкісно-силова підготовка. Цей факт підтверджують численні наукові дослідження та педагогічні спостереження, проведені в процесі навчально-тренувальних занять і змагань різного рангу [2, 6, ].

Слід зазначити що, на відміну від змагальних поєдинків, робота нервово-м'язового апарату спортсменів, при застосуванні загальноприйнятих методик, спрямованих на розвиток спеціальних швидкісно-силових якостей, носить циклічний характер. Крім того в поєдинках нервово-м'язовий аппарат знаходиться в стані значної іннервації, особливо в початковий момент виконання прийому. У таких умовах максимальне зусилля найчастіше формується без попередньої релаксеціонної фази. Всі ці факти говорять про те, що характер роботи м'язів в змагальних поєдинках, не відповідає характеру їх роботи при використанні загальноприйнятих методик розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей у навчально-тренувальному процесі. З цього можна зробити висновок, що розробка методики розвитку швидкісно-силових якостей, що дозволяє змоделювати тренувальний процес єдиноборців, максимально наближений до змагальних умов, має актуальне значення [4,5].

У контактних єдиноборствах одним з технічних дій, що призводять до дострокової перемоги, є нокаут – удар, виконаний максимально точно, сильно і швидко в результаті якої настає тимчасова втрата координації. Для досягнення такого рівня майстерності необхідно одночасно розвивати швидкісно-силові якості і техніку ударів в умовах наближеним до змагальних [5,7]. Дане питання  вивчали такі фахівці як Акопян А.А., Анохін П. К., Астахов С., Верхошанський В.,  А.В. Коропков,  В. В. Фарфель.

         Цілеспрямоване використання засобів швидкісно-силової підготовки одна із необхідних напрямків тренувального процесу бійців.

Швидкісно-силові здібності ─ це здатності що характеризуються неграничними напругами м´язів, які проявляються з необхідною, часто максимальною потужністю у вправах, виконуваних зі значною швидкістю, але не сягаючої як правило, граничної величини. Воно проявляється в рухових діях, у яких поряд зі значною силою м´язів потрібна й швидкість рухів. При цьому чим значніше зовнішне обтяження, тим більшу роль грає силовий компонент, а при меншому обтяженні зростає значимість швидкісного компонента.

Отже, якщо у спортсмена  будуть недостатньо розвинені ці здібності то відповідно в них будуть гірші результати, тому необхідно більше приділяти увагу розвитку саме цих рухових здібностей.